ПОРАДА

Полтавська обласна сільськогосподарська дорадча служба

  • Курси валют НБУ

    Завантажую...
    Курсы НБУ на сегодня
  • Новини економіки

  • Друзі сайту

Цибуля ріпчаста. Технологія вирощування. Етапи розвитку

Автор: Василь Дутка Видано: 23 травня 2013

Цибуля ріпчаста (Allium cepa) належить до родини цибулевих. Це дворічна рослина, що в перший рік життя утворює цибулину, а на другому році – насіння. Цибуля – рослина холодостійка. Насіння починає проростати при температурі 3 – 4ºС. Оптимальна температура для проростання насіння 18 – 20ºС. Сходи витримують пониження температури до мінус 2 – 3ºС без ушкоджень. Оптимальна температура для утворення і росту листя 18 – 24ºС. При температурі нижче 10 – 15ºС цибулини не утворюються, а при температурі вище 30ºС їхній ріст припиняється.Цибуля відрізняється відносно невеликим споживанням води, але у той же час, пред’являє високу вимогливість до вологості ґрунту та повітря. Це пов’язано з тим, що її коренева система розвинута слабо і розташована у верхньому шарі ґрунту. У різні періоди розвитку цибулі, вимоги до вмісту вологи у ґрунті неоднакові. При проростанні насіння та утворенні цибулини вологість ґрунту повинна бути високою, а при дозріванні – низькою.

Технологія вирощування

У виробництві розрізняють три різновиди цибулі ріпчастої: гостру, напівгостру і солодку. Усі сорти гострої цибулі більш скоростиглі. Цибулини їх щільні, добре вкриті покривними лусками, мають тривалий період спокою (краще зберігаються), характеризуються високим вмістом сухих речовин, цукру і ефірної олії. За врожайністю вони дещо поступаються напівгострим і солодким сортам. У культурі гострі сорти цибулі ріпчастої вирощують з насіння, сіянки і розсадою. Гострі сорти цибулі найпридатніші для вирощування в західних областях України.У напівгострих сортів цибулі триваліший період вегетації і вища врожайність, ніж у гострих. Цибулини їх нещільні, за вмістом сухої речовини, цукрів і ефірної олії поступаються сортам гострої. Лежкість цибулин середня. У культурі їх вирощують переважно з насіння і розсадним способом.

До солодкої цибулі (салатної) належать сорти з високими смаковими якостями. Вони мають тривалий період вегетації і дають досить високі врожаї. Цибулини їх складаються з товстих соковитих лусок. Вміст сухої речовини, цукрів та ефірної олії незначний. Цибулини слабко і нещільно вкриті сухими лусками. Період спокою короткий, лежкість погана. Солодкі сорти цибулі краще розмножувати розсадою.

Насіння цибулі дрібне. Маса 1000 насінин – 2,8-3,7 г. Оболонка його тверда і просочена ефірною олією, тому насіння повільно бубнявіє і довго проростає (12-25 днів). Під час проростання на поверхні ґрунту з’являється сім’ядольний листок у вигляді петлі. Коренева система розвинена слабко і проникає в ґрунт на глибину до 40-50 см. Листки трубчасті.

В їжу використовують цибулини і молоді листки (перо). Щоб мати зелене перо цибулі протягом року, в зимовий період його вирощують у спорудах закритого ґрунту, в кімнатах, на вікнах методом вигонки з цибулин. Споживають цибулини у свіжому вигляді, вареними, смаженими, тушкованими, а також використовують у плодоконсервній промисловості.

Підготовка ґрунту і удобрення

Найвищі врожаї цибуля дає на перегнійно-карбонатних і чорноземних ґрунтах, а також на наносних ґрунтах у заплавах річок. У культурозміні її розміщують після огірка, помідора, ранньої картоплі і бобових культур.

Оскільки насіння цибулі дрібне і проростає довго, ґрунт до сівби старанно готують (як під коренеплоди).

З органічних добрив під цибулю вносять перегній з розрахунку 5-7 кг/м.кв.. На кислих ґрунтах під зяблеву оранку або перекопування ґрунту вносять мелене вапно з розрахунку 100-200 г/м.кв., а на солонцюватих – 100-300 г/м.кв. гіпсу.

Вирощування цибулі з насіння

Для вирощування цибулі ріпчастої з насіння дуже важливо одержати дружні сходи у ранні строки. Тому її висівають якомога раніше — на початку польових робіт. Висівати насіння цибулі можна навіть у так звані лютневі і березневі вікна, коли в окремі роки створюються сприятливі умови для підготовки ґрунту і сівби. Запізнюватися із сівбою цибулі не слід, бо верхній шар ґрунту у весняний період швидко пересихає, польова схожість насіння знижується, сходи з’являються нерівномірно, а відтак затримується дозрівання рослин і врожай цибулі значно знижується. Якщо в роки з короткочасними посухами у весняний період запізнитися з сівбою, насіння погано проростає навіть за умов зрошування. При висіванні насіння у другій половині квітня період формування врожаю припадає на більш пізній період (переважно дощовий), внаслідок чого цибулини не дозрівають і стають непридатними до зберігання.

Насіння цибулі часто висівають восени напередодні замерзання ґрунту (щоб не проросло). На таких посівах на 10-12 днів прискорюється дозрівання цибулин, підвищується врожай і поліпшується їх лежкість. На підзимових посівах можна одержати дружні сходи і високий урожай лише на легких високо окультурених ґрунтах.

Цибулю на ріпку на грядках висівають широкорядним або широкосмуговим способами. На широкорядних посівах насіння висівають під маркер або дошку прямолінійними грядками з шириною міжрядь 30-45 см, на широкосмугових – з шириною міжрядь по центру 45-60 см і смуги – 12-18 см відповідно. Глибина загортання насіння за ранньовесняної сівби – 1-2, підзимової – 0,5 – 1,0 см. У разі використання насіння першого класу норма висіву становить 0,6-0,7 г/м.кв. за широкорядної сівби і 0,8-1,0 г/м.кв. – за широкосмугової. За підзимової сівби норму висіву насіння збільшують до 1,0-1,2 г/м.кв.. Після сівби борозенки рядків загортають вологим ґрунтом, а навесні ще й дещо ущільнюють. Для одержання більш ранніх і дружних сходів рядки мульчують перегноєм, торфом або поліетиленовою плівкою. При мульчуванні перегноєм і торфом треба переконатися, що вони не засмічені насінням бур’янів.

Від сівби насіння до з’явлення сходів цибулі минає 15-25 днів і більше, залежно від погодних умов. За такий період на посівах з’являються бур’яни, а на важких ґрунтах – і ґрунтова кірка. Наявність бур’янів на посівах цибулі у період з’явлення сходів знижує врожайність ріпки на 30-50% і помітно затримує її визрівання.

У разі утворення на посівах ґрунтової кірки сходи, як правило, будуть зрідженими і не вирівняними, що призводить до зниження врожаю і погіршення його якості. Запобігти цьому можна розпушуванням міжрядь ще до з’явлення сходів. Для позначення рядків під час сівби до насіння цибулі додають 2-3% насіння салату або редиски, сходи яких з’являються на 6-7-й день після сівби. Після з’явлення сходів цибулі маячну культуру видаляють. У фазі 2 справжніх листків рослини проривають у рядку на відстань 4-5, а в смузі – 5-6 см. Дальший догляд за посівами полягає в систематичному розпушуванні міжрядь і виполюванні бур’янів у рядках, смугах, боротьбі з хворобами і шкідниками. У південних районах України посіви цибулі поливають 5-7 разів, у Лісостепу – 2-4, на Поліссі – 1-2 рази залежно від погодних умов року. Норма поливу – 200-400 л на 10 м.кв.. Для поливу краще використовувати воду із ставків або річок. За 20-25 днів до збирання врожаю поливи припиняють, що сприяє визріванню цибулин.

Деякі городники для прискорення визрівання цибулин за 10-12 днів до збирання виломлюють перо (коткують). Цей захід застосовують переважно в дощові роки, коли перо не вилягає, а рослини продовжують рости. Цього робити не слід, оскільки під час виломлювання пера рослини механічно пошкоджуються, внаслідок чого створюються умови для проникання в них інфекції шийкової гнилі. Цибулини з таких посівів непридатні для зберігання. Щоб прискорити визрівання цибулин, за 10-12 днів до збирання врожаю слід підрізати кореневу систему рослин лопаткою або іншим знаряддям, що припинить доступ вологи до рослин.

Збирають цибулю в суху сонячну погоду, коли починає вилягати перо, підсохла шийка і на цибулині утворилися сухі луски. Зібрані рослини складають у рядки, підсушують. За цей період пластичні речовини з листків переміщуються в цибулини і маса їх збільшується. Після просушування цибулини очищають, якщо потрібно обрізують перо або плетуть у вінки.

Вирощування цибулі з сіянки

За вирощування цибулі ріпчастої з сіянки товарні цибулини одержують на другий рік. На сіянку насіння висівають рано навесні в ті самі строки, що й на ріпку. Спосіб сівби широкосмуговий або багато-стрічковий. За широкосмугової сівби ширина міжрядь становить 30-45 см, ширина смуги – 5-8 або 12-18 см відповідно. За багатострічкової сівби відстань між стрічками – 30-45 см; у стрічці розміщують 6-8 рядків і більше з відстанню між ними 7-15 см. Норма висіву насіння залежить від способу сівби: при широкосмуговому – 5-7, а багато-стрічковому – 7-9 г/ м.кв.. Глибина висівання 1,5-2 см. Відразу після сівби ґрунт ущільнюють. У роки з посушливою весною глибину сівби збільшують до 2 -2,5 см. При цьому відразу після ущільнення верхній шар ґрунту розпушують граблями на 1-1,5 см. Це сприяє кращому збереженню вологи в зоні розміщення насіння.

Догляд за посівами цибулі на сіянку такий самий, як і на ріпку. У період догляду велику увагу приділяють густоті рослин. На 1 м.кв. грядки їх має бути 400-700 шт. (залежно від способу сівби). За меншої густоти більше утворюється вибірка, а за більшої – сіянка буде дуже дрібною. У південних районах посіви 2—3 рази поливають, останній раз не пізніше, як за 20-25 днів до збирання сіянки.

Збирають сіянку на початку вилягання пера, а в дощові роки – коли цибулини досягнуть 10-15 мм у діаметрі. Рослини, вибрані в сонячну погоду, просушують на грядках, а в похмуру або дощову – під накриттям. У цей період пластичні речовини з листків переходять у цибулини, і вони досягають відповідних розмірів. Запізнюватись із збиранням сіянки не можна, оскільки перо швидко відмирає і це утруднює вибирання цибулин. Після просушування на цибулинах зрізують корінці і сухе перо. Перед закладанням на зберігання сіянку сортують за розміром: малогніздих сортів на дві фракції (перша 1,0-1,4 см, друга – 1,5-2,2 см), багатогніздих – на три (перша – 1,5-2,2 см, друга – 2,3-3, третя – 1-1,4 см).

Цибулини малогніздих сортів діаметром 2,3-3 см і багатогніздих діаметром 3,1-3,5 см відносять до вибірки, а ще більших розмірів – до ріпки.

Після сортування сіянку протягом 2-3 тижнів добре просушують на сонці або під навісом. Після цього цибулини шаром 20-30 см розсипають на горищі, краще поблизу димаря. З настанням приморозків сіянку вкривають мішковиною, матами, сіном. Оптимальна температура зберігання сіянки – мінус 1 – плюс 3°С. Замерзлі цибулини не можна чіпати до того часу, доки вони не розмерзнуться. Після розмерзання цибулин і підвищення температури повітря на горищі до 3-5°С сіянку переносять у приміщення і зберігають при температурі 20-25°С. Цибулю сіянку можна зберігати протягом зимового періоду при температурі повітря 20-22°С. Однак за таких умов значна частина цибулин, особливо дрібних, висихає.

За 20-30 днів до висаджування сіянку перебирають. При цьому видаляють загнилі, м’які і висохлі цибулини. Щоб запобігти пошкодженню рослин пероноспорозом, за 12-15 днів до висаджування сіянку прогрівають протягом 8 год при температурі 40-42°С, а від шийкової гнилі – при 43°С. Якщо городник придбав сіянку навесні і не знає, як вона зберігалася, то перед висаджуванням протягом 15-20 днів її слід прогріти при температурі 24-30°С (це значно зменшить стрілкування рослин). Щоб прискорити проростання сіянки, за 1-2 дні перед висадкою цибулини зволожують і накривають мішковиною.

На грядки сіянку висаджують через 10-20 днів після сівби цибулі насінням, тобто в районах Прикарпаття і Полісся – у другій половині, а в південних районах – у першій половині квітня. Висаджувати починають з дрібної фракції, оскільки ці цибулини після проростання найстійкіші до стрілкування. За більш ранніх строків висаджування цибулини проростають при нижчих температурах, що стимулює диференціацію бруньок і збільшує стрілкування рослин. Запізнюватись із висаджуванням сіянки не можна, оскільки цибулини погано укорінюються і продуктивність рослин знижується.

Цибулини висаджують у добре розпушений ґрунт широкорядним способом. Ширина міжрядь 30-45 см, у рядку їх висаджують на відстані 4-6 см. Деякі городники практикують стрічковий спосіб висаджування. При цьому ширина між стрічками 30-45 см, у стрічці розміщують 5-9 рядків з шириною між ними 15-20 см. У рядку цибулини висаджують на відстані 6-8 см одна від одної. На 1 м.кв. грядки висаджують 200-400 г і більше цибулин сіянки залежно від її розміру.

Перед висаджуванням сіянки на грядках нарізують борозенки глибиною 3-5 см. Глибина залежить від розміру цибулин і погодних умов року (у вологі роки борозенки мілкіші, в засушливі – глибші). Висаджують цибулини в борозенки денцем донизу і загортають вологим ґрунтом. Вдавлювати цибулини у ґрунт і ущільнювати його зверху не рекомендується, щоб не травмувати денця і зачатків корінців, які на ньому утворилися.

Догляд за рослинами полягає в систематичному розпушуванні міжрядь і виполюванні бур’янів у рядках. Якщо з’являються квітконосні стрілки, їх виломлюють біля основи. Дальший догляд такий самий, як і цибулі з насіння.

Вирощування цибулі з розсади

Розсаду цибулі висаджують на грядки у 55-60-денному віці в ті самі строки, що й сіянку. Відразу після вибирання розсади з парника, ящичка чи теплиці укорочують її листки на 1/3-1/2 довжини, щоб зменшити площу випаровування рослин (у сонячну погоду більше, в похмуру – менше) і корінці (залишають довжиною 5-6 см), щоб не загинались під час висаджування. Кореневу систему і цибулини вмочують у сметаноподібний розчин ґрунту (глини) з коров’яком, до якого додають пестициди. Це запобігає швидкому висиханню корінців і пошкодженню рослини цибулевою мухою.

Розсаду цибулі найдоцільніше висаджувати стрічковим способом з одночасними поливами. Ширина міжрядь між стрічками 30-45 см, у стрічці 2-4 рядки з відстанню між ними 15-20 см. У рядку рослини розміщують на відстані 6-8 см. У сонячну погоду розсаду слід висаджувати у другій половині дня або у вечірні години. Після поливання зволожений ґрунт біля рослин на 0,5-1,0 см засипають сухою землею. Це запобігає утворенню ґрунтової кірки і сприяє швидкому приживанню рослин. Глибина висаджування розсади — до місця розгалуження листків.

Після висаджування розсади ґрунт у міжряддях ущільнюється, тому наступного дня його слід розпушити. На 5-6-й день після висаджування у місцях випадання рослин підсаджують нові. Дальший догляд за рослинами такий самий, як і цибулі з насіння. Урожайність цибулі за умов належного догляду становить 6-8 кг/м.кв.. Цибулини добре визрівають і мають високу якість.

Дозрілі і висушені цибулини зберігають переважно у коморах, на горищах, верандах, утеплених балконах. З похолоданням її накривають мішковиною, матами, сіном. Оптимальна температура зберігання +1…-3°С, відносна вологість повітря – 75-85%.

Добре зберігається цибуля також у вінках або у невеличких сітчастих чи капронових мішечках (краще в темному місці), які підвішують на верандах, утеплених балконах, коморах і навіть на кухнях. Ні в якому разі не можна закладати на зберігання недозрілі цибулини з товстою і не висушеною шийкою. Такі цибулини швидко загнивають і стають джерелом інфекції.

ЗБЕРІГАННЯ  ЦИБУЛІ

Цибулю зберігають після просушування, обрізки і сортування в ящиках, кошиках і мішках. Добре зберігається цибуля з бадиллям, заплетена в коси, підвішена в кімнатах.
Цибулю-сіянку після просушування зберігають тільки в опалювальних приміщеннях шаром 15-20 см. Навесні перед посадкою її витримують десять днів при температурі 25-30 °.

Етапи розвитку

Цибуля – багаторічна рослина з двома типами відтворення: насіннєвим і вегетативним. При статевому розмноженні індивідуальне життя рослини не закінчується утворенням насіння, а продовжується за допомогою цибулини, що розвивається, в основі стрілки. При вегетативного розмноження рослина живе невизначено довго, не утворюючи квітконосних органів; щорічно з початкової цибулини утворюється кілька нових, а материнська перестає існувати.

Системою агротехнічних заходів ми можемо керувати фазою спокою і направляти рослини цибулі на сімейне або вегетативне розмноження. Дослідження закономірностей дозрівання цибулі показало, що утворення цибулини, тобто перехід рослини у фазу спокою, є спадковим пристосуванням до перенесення високої температури в умовах довгого дня. Брак вологи сприяє настанню фази спокою.

Можливість переходу в стан спокою визначається не віком рослини, а етапом стадійності розвитку; цибулина утворюється в тих випадках, коли немає умов, що сприяють проходженню стадії яровизації, але є умови, що сприяють створенню речовин, необхідних для світлової стадії.

Якщо температура низька і може проходити стадія яровизації або якщо день короткий (10 годин), коли світлова стадія не може настати, то зростання триває і період спокою не наступає.

Перехід цибулини в стан спокою зовні виражається  виляганням листя і відмиранням листових пластинок. Цибуля засихає на корені, хоча в даних природних умовах зростання могло б продовжуватися. Від глибини і тривалості фази спокою цибулі залежить його лежкість.

У загальному комплексі агротехніки найбільше значення для хорошої лежкості цибулі мають агро-прийоми, що сприяють визріванню (переходу в стан спокою) і збереженню періоду спокою.

Добре, що цибуля яка збереглася може перебувати в глибокому спокої і навесні.
Цибуля, висаджена у стані глибокого спокою, довго не проростає.

Під час висадки цибулі на перо в теплицях восени (у жовтні – листопаді) цибуля сходить нерівномірно і зазвичай близько 14-20% висаджених цибулин не проростає.
Для прискорення проростання, цибулю обрізають «по плечі», видаляють сухі луски, підрізають п’яту донця, намочують у воді або в поживних розчинах.
Обрізку «по плечі» застосовують при вигонці цибулі па перо в захищеному ґрунті в зимовий час і при посадці дуже сухої цибулі з щільною шийкою. Крім того, цим прийомом користуються при вегетативному розмноженні цибулі, щоб правильно розрізати донце між закритими лусками; для передпосадкового відбору на велику кількість закритих лусок, що характеризують кращу лежкість. Слід враховувати негативні сторони цього агро-прийому у випадках застосування його у відкритому ґрунті: у вологих районах північно-західної зони обрізка полегшує проникнення хвороб в цибулину, у південній зоні цибулина швидке висихає; посилений ріст листя, найчастіше більш швидкий, ніж ріст коренів, порушує співвідношення між асиміляційним апаратом і кореневою системою і в кінцевому рахунку сприяє призупиненню зростання.
Видалення сухих лусок або підрізування п’яти донця полегшує доступ вологи та повітря перш за все до коренів, тому в першу чергу розвивається потужна коренева система, що забезпечує сильний ріст рослини.

Інші публікації в рубриці Рослинництво:

Написати коментар