ПОРАДА

Полтавська обласна сільськогосподарська дорадча служба

  • Курси валют НБУ

    Завантажую...
    Курсы НБУ на сегодня
  • Новини економіки

  • Друзі сайту

Звіробій звичайний – Hypericum perforatum L.

Ботанічна характеристика. Багаторічна трав’яниста рослина родини звіробійних. Крім звіробою звичайного на Україні зустрічається ще дев’ять видів цього роду. Серед них досить поширені звіробій чотиригранний (Н. Quadrangulum L.) та витягнутий (Н. elongatum L.), які також мають лікарські властивості.

Звіробій звичайний має тонке розгалужене кореневище. Стебло 30-80 см заввишки, прямостояче, циліндричне, з двома невиразними ребрами, вгорі розгалужене. Листки супротивні, сидячі, видовжено-овальні, тупі, цілокраї, 0,5-3,7 см завдовжки та 1,0-1,5 см завширшки, з численними чорними ефіроолійними залозами, що просвічуються.

Квітки правильні, двостатеві, з п’ятичленними чашечкою та віночком з великою кількістю тичинок, які зрослися в 3 пучки, 3-3,5 см діаметром, золотисто-жовті, зібрані в щитовидну волоть або нещільну китицю 12-17 см завдовжки. Цвіте у червні-серпні. Плоди –  тригнізді багатонасінні коробочки до 6 мм довжиною. Насіння дрібне, темно-коричневе, довгасте (до 1 мм). Маса 1000 насінин 0,10-0,15 г. Насіння достигає в липні-серпні.

Поширення. Зустрічається у лісовій, лісостеповій і степовій зонах Східної Європи, південно-східній гірській частині Середньої Азії та на Кавказі, Північній Африці та Америці. На території України росте майже повсюдно на луках і  горбах, у листяних та соснових сухих лісах, біля доріг, серед чагарників тощо.

Застосування. Для виготовлення ліків використовують траву (Herba Hyperici perforati) зібрану на початку цвітіння рослин. Сушать сировину відразу ж після збирання в приміщеннях з доброю вентиляцією при температурі 40°С. Вихід сировини – 25%. Вологість не вище 13%. Строк придатності – 3 роки.

Смак гіркувато-солоний. Трава рослини містить дубильні речовини (10-13%), ефірну олію (0,2-0,3% з основними компонентами цинеол, лимонен, ізовалеріанова кислота, гераніол), тритерпенові сапоніни, алкалоїди, стероїди, вітаміни С (140 мг%) і Е, каротиноїди, кумарини, флавоноїди (до 8,0 %), рутин (1,5-2%), кверцитрин, ізокверцитрин, гіперозид, лейкрантоціаніди і антоціани (5-6%); антрохінони (0,1-0,4%), антибіотик гіперфорин, смолисті речовини (17%); макроелементи: К, Са, Мg, Fе; мікроелементи: Mn, Сu, Zn, Se, Ni, Cd, Co, Mo, B, Sr.  Концентрує К, Са, Мg, Se, В.

Лікувальні властивості звіробою відомі із часів Гіппократа, Діоскоріда, Плінея. В народній медицині нашої країни рослина дуже популярна і використовується від 99 хвороб. Її застосовують як в’яжучий, кровоспинний, протизапальний і дезинфікуючий засіб.

Відвар трави звіробою рекомендується при гастритах і виразках шлунку та дванадцятипалої кишки, дизентерії, проносах, захворюваннях печінки; при дискінезіях жовчних шляхів, гепатитах, застої жовчі в жовчному міхурі, холециститах, жовчнокам’яній хворобі, захворюваннях нирок, нирковокам’яній хворобі та при зниженні фільтраційної здатності нирок, запаленні сечового міхура, при маткових кровотечах, недокрів’ї, геморої, нервових захворюваннях, туберкульозі легень, кашлі, стенокардії, поліартриті, ішіасі, подагрі, мастопатії,  інвазії гостриками, порушеннях периферичного кровообігу з явищами застою, фурункульозі, вітиліго. У відварі звіробою звичайного купають дітей при діатезах, туберкульозі шкіри, висипах, наривах, корості. Звіробійну олію використовують при опіках, гінгівітах, пітиріазі обличчя, виразці гомілки та для гоєння ран.

З трави звіробою виготовляють антибактеріальні препарати іманін і новоіманін, які використовуються для лікування опіків і різних гнійних процесів в оториноларингології та перлавіт, який використовують при капіляротоксикозах, гострих гломерулонефритах, атеросклерозі тощо.

Біологічні особливості. Насіння звіробою починає проростати при температурі 5-6°С. Оптимальна температура – 20°С.

Сходи дуже дрібні і розвиваються повільно, тому в перший рік вегетації необхідно проводити своєчасний і ретельний догляд за посівами. В перший рік життя рослини не плодоносять. Починаючи з другого року життя звіробій достатньо стійкий до несприятливих кліматичних умов.

Технологія вирощування. Плантації звіробою, для одержання сировини, в культурі використовують 3-4 роки. Тому під нього відводять чисті від бур’янів, родючі, легкого та середнього механічного складу ґрунти. Непридатні важкі глинисті, солоні, заболочені і піщані ґрунти. Кращими попередниками є добре удобрені озимі зернові та просапні культури.

Під основний обробіток ґрунту вносять 30-40 т/га гною і повне мінеральне добриво N60Р90К60. Підживлення необхідно проводити на перший рік життя через 1,5-2 місяці після з’явлення сходів, на другий і послідуючі роки – ранньою весною перед відростанням рослин і після першого укосу із розрахунку NРК  по 30 кг/га д.р.

Сіють звіробій під зиму або рано навесні овочевими сівалками СКОН-4,2; СОН-2,8; СКОШ-2,8 з міжряддями 45 см без загортання насіння при нормі висіву 3-4 кг/га. Весняна сівба проводиться стратифікованим насінням.

Догляд за посівами звичайний і складається із розпушування міжрядь, знищення бур’янів і підживлень. Перша культивація проводиться на глибину   3-4, друга – на 6-8 і третя та четверта – на 4-6 см. На другий і наступні роки на перехідних плантаціях рано навесні скошують і видаляють з поля торішні стебла. Після цього плантації боронують  в 1-2 сліди в поперечному напрямку середніми боронами.

Збирання звіробою проводять під час масового цвітіння рослин. Косять жатками на висоті 30 см від поверхні ґрунту. Через 30-40 днів косять удруге. Середня урожайність сухої сировини на другий рік життя становить 15-25, на третій-четвертий – до 30-40 ц/га.

Насіння дозріває в першій половині вересня. Збирання насінників проводять роздільним способом, тому що при дозріванні коробочки розтріскуються і насіння висипається. Урожайність насіння становить 1-3 ц/га.

Інші публікації в рубриці Рослинництво:

Написати коментар