ПОРАДА

Полтавська обласна сільськогосподарська дорадча служба

  • Курси валют НБУ

    Завантажую...
    Курсы НБУ на сегодня
  • Новини економіки

  • Друзі сайту

Квасоля - цінна овочева культура, її обробляють в основному в зоні консервної промисловості для отримання нестиглих бобів і нестиглого насіння, які використовуються для супів і гарнірів.

Урожай зелених бобів квасолі становить 60-150ц/га.

Зелені боби квасолі містять 1,6-2,8% білка, 3-4% цукрів і вітаміни В, В1, С і каротин. У насінні квасолі міститься 22-26% білка (у м’ясі – 20-22%, рибі – 18-19%), амінокислоти, мінеральні солі і каротин.

У листі квасолі виявлена ​​лимонна кислота.

Квасоля використовуються в медицині для лікування цукрового діабету, ревматизму, хвороб нирок, при набряках, для лікування свіжих ран і опіків.

Квасоля – незамінний компонент для приготування дієтичних страв.

Ботанічна характеристика

Рід квасолі Phaseolus L. включає до 230 видів, які поділяються на дві групи: американська та азіатська. У квасолі американського походження формуються великі плоскі боби з довгим дзьобиком і крупним насінням, в азіатської – вузькі без дзьобика й дрібним насінням.

У нашій країні поширеним видом є квасоля звичайна (P. vulgaris L.), яка належить до американської групи. У меншій мірі використовуються для харчових потреб такі види американського походження, як квасоля багатоквіткова (P. multiflorus Weld.), лімська (P. lunatus L.) та гостролиста (тепарі) – P. acutifolius Grag. 3 видів азіатської групи на території СНД (Середня Азія, Далекий Схід) поширені квасоля маш (золотиста, азіатська) – P. aureus Roxb та кутаста (адзукі) – P. angularis Weld.

Характерними ознаками роду Phaseolus L. є трійчасті листки, крім перших двох простих (примордіальних) листків, наявність на насінні біля насінного рубчика добре помітного двогорбого потовщення — халази, здатність стебел у витких форм квасолі до спірального закручування зліва направо.

Квасоля звичайна

У Центральній та Південній Америці цей вид представлений одно-, дво- та багаторічними трав’янистими рослинами з виткими (ліаноподібними) і повзучими стеблами. Наявні там кущові форми виникли внаслідок діяльності людини.

В Україні квасоля звичайна (2n-22) — однорічна трав’яниста рослина. Стрижнева коренева система добре розвинена. Стебло трав’янисте або слабодерев’янисте, від основи галузиться, голе, різної висоти та форми: у кущової квасолі — прямостояче, невисоке — у середньому 25—45 см, у кущової з виткою верхівкою — до 75 см, у напіввиткової — стебло в’ється наполовину, заввишки до 1,5 м; у виткої — повністю витке, заввишки до 2—3 м і більше.

Примордіальні листки великі, серцеподібної форми, слабоопушені; трійчасті листки складаються з досить великих листочків, переважно з загостреними верхівками. За формою вони серцеподібні, трикутні, ромбоподібні, яйцеподібні.

У пазухах листків розміщуються квітконоси, на яких утворюються китиці від 2—3 до 10—12 квіток у кожній. Квітки середні й великі (від 11—15 до 27 мм), білі, рожеві, фіолетові. У квасолі з білими квітками насіння, як правило, також біле, рожевими — коричневе, з фіолетовими — чорне.

Боби завдовжки 7—25 і завширшки 0,7—1,2 см, закінчуються прямим або зігнутим дзьобиком. За формою вони бувають прямими, зігнутими, шабле- або серпоподібними, мечоподібними, плоскими чи циліндричними, з гладенькою і зморшкуватою поверхнею.

За будовою бобів квасолю поділяють на три групи: лущильну – з твердим пергаментним шаром клітин на внутрішньому боці стулок, напівцукрову – із слаборозвиненим пергаментним шаром та цукрову, або спаржеву, у бобах якої немає пергаментного шару. Лущильну квасолю вирощують для одержання стиглого зерна, а цукрову – на “лопатку”, для використання в їжу соковитих недостиглих бобів.

Недостиглі боби у квасолі зелені, строкато-червоні, строкато-фіолетові, достиглі – солом’яно-жовті.

Середня кількість бобів на рослині – 10-15 з коливаннями від 5-7 до 35-38 шт. Висота прикріплення нижнього бобу від 6-7 до 15-20 см. У бобах розвивається від 2 до 7-10 насінин, різних за розміром, формою та забарвленням.

За розміром насіння буває дрібне – з масою 1000 насінин від 140 до 250 г, середнє – 250-400 г та крупне – з масою понад 400 г (до 1100 г). При проростанні насіння сім’ядолі виносяться на поверхню ґрунту. За формою розрізняють насіння кулясте, еліптичне, ниркоподібне та валькувате. Кулясте насіння (sphaericus) за довжиною, шириною і товщиною майже однакове; у еліптичного насіння (ellipticus) довжина в 1,5 рази більша за ширину при майже однаковій ширині й товщині; у ниркоподібного (compressus) – довжина в 1,5 рази перевищує ширину, а товщина становить 1/3-1/4 довжини (насіння сплюснуте); у валькуватого (oblongus) – довжина у два рази більша за товщину, ширина і товщина майже однакові (насіння видовжене, з випуклими кінцями).

Насіння квасолі має однотонне забарвлення – біле, зелене, жовте, коричневе та чорне або воно строкате. Строкатість визначається особливістю забарвлення поверхні насінної оболонки. Розрізняють чотири типи малюнків на насінні: крапчастий (punctatus) – на поверхні насіння розміщені невеликі кольорові цятки майже однакового розміру, строкатий (variegatus) – поверхня насіння вкрита плямами, які мають різні розмір і форму; плямистий (maculatus) – як правило, біля насінного рубчика розміщується різної форми велика пляма, біля якої може бути кілька плям меншого розміру; смугастий (zebrinus) – на поверхні насіння виразно помітні 2-3 паралельні кольорові смуги.

Різновидності квасолі

Форма та забарвлення насіння – основні ознаки поділу квасолі звичайної на чотири різновидності: куляста – sphaericus Comes., еліптична – ellipticus Comes., валькувата – oblongus Comes., ниркоподібна – compressus Comes.

Якщо сорт має насіння проміжної форми, вживають подвійну назву, наприклад, ellipticus-oblongus, sphaericus-ellipticus та ін. В Україні майже всі сорти утворюють біле насіння.

Серед сортів звичайної квасолі найпоширеніші в Україні такі: 1 Алуна, Бєльцька 16, Первомайська, Подільська кущова, Синельниківська 6, Харківська штамбова, Ювілейна 250 та ін., а з овочевих – Есперанто, Ольга, Присадибна та ін.
Квасоля багатоквіткова належить до одно-, дворічних рослин, утворює виткі слаборозгалужені міцні стебла. Примордіальні листки та листочки трійчастих листків великі, слабо-опушені. Квітки великі, вогняно-червоні, рожеві, білі; суцвіття – 16-40-квіткові китиці. Утворює широкі сплюснуто-циліндричні боби завдовжки 10-27 см, які закінчуються загостреним дзьобиком і містять 2-6 насінин. Насіння велике. Маса 1000 насінин – 700-1300 г і більше; за формою – плоскоеліптичне, ниркоподібне; за забарвленням – біле, строкате. При проростанні насіння сім’ядолі не виносяться на поверхню ґрунту.

Поширена у правобережних областях України.

Квасоля маш (золотиста, азіатська).

Однорічна рослина з розгалуженим стеблом, яке буває прямостоячим – заввишки 20-70 см (у кущових форм), витким та сланким – до 120 см. Примордіальні листки ланцетні, загострені, завширшки 7-14 см, опушені, трійчасті листки з широкими опушеними листочками. Боби тонкі, циліндричної форми, без носика, опушені, завдовжки 6-18 см, містять 6-15 насінин. Насіння округло-циліндричне, зелене або коричневе, дрібне. Маса 1000 насінин – 25-60 г. При проростанні насіння сім’ядолі виносяться на поверхню ґрунту.

Квасоля гостролиста, або тепарі.

Рослини мають форму розлогого куща з виткими верхівками, заввишки 35-70 см. Примордіальні листки яйцеподібноланцетної форми, голі або слабоопушені, завширшки 2-3,5 см. Трійчасті листки малі, листкові пластинки зверху майже голі, знизу – злегка опушені. Квітки малі, зібрані по 2-4 у китиці. Боби короткі (6-8 см), плоскі, містять 4-6 білих насінин. Насіння дрібне, плоске або сплюснуто-еліптичне; маса 1000 насінин – 100 – 220 г. При проростанні насіння сім’ядолі виносяться на поверхню ґрунту.

Лімська квасоля трапляється як багаторічна, дво- і однорічна рослина. У виробництві поширені виткі й кущові сорти однорічної квасолі. Примордіальні листки голі, вкриті восковим нальотом, а трійчасті – середнього розміру, майже голі. На квіткових китицях утворюється 30-60 малих квіток біло-зеленого, лілового або фіолетового кольору. Боби широкі, плоскі, завдовжки 7-20 см, містять 2-3 насінини. Насіння різної форми (кулясте, ниркоподібне, еліптичне), біле або строкате, завдовжки 12-24 мм, завширшки 13-17 мм і завтовшки 6-10 мм. Маса 1000 насінин – 240-1150 г. При проростанні насіння сім’ядолі виносяться на поверхню ґрунту.

Кутаста квасоля, або адзукі.

Кущова рослина. Насіння при проростанні не виносить на поверхню сім’ядолей. Примордіальні листки округлі, злегка загострені, завдовжки 5-7,5 см. Трійчасті листки великі, завдовжки 20-30 см; листочки широкі, злегка опушені. Квітки великі (15-18 см), золотисто-жовті, зібрані по 6-10 у короткі китиці. Боби довгі (до 15 см), циліндричні, голі. Насіння дрібне, циліндричне або бочкоподібне, однотонне, сіре, кремове, червоне, каштанове, темно-зелене або з малюнком. Маса 1000 насінин – 55-110 г.

Особливості вирощування квасолі

Насіння квасолі висівають тоді, коли ґрунт на глибині 10 см прогріється до 10-12°С і мине загроза весняних приморозків. У південних районах України і Закарпатті – це третя декада квітня, в Лісостепу і на Поліссі – кінець квітня – перша половина травня. У разі використання плівкового покриття висівати насіння можна на 5-10 днів раніше. Щоб подовжити період споживання цукрових сортів квасолі, її доцільно висівати у 2-3 строки з інтервалом 15-20 днів. Останній строк сівби – третя декада червня. Для останнього строку сівби слід використовувати ранньостиглі сорти.

Насіння кущових і напівкущових сортів квасолі висівають широкорядним способом з шириною міжрядь 30-45 см або стрічковим – за схемою 50+20; 50+20+20+20 см. У рядку насіння висівають на відстані 5-10 см. Напіввиткі сорти квасолі висівають переважно три- і чотиристрічковим способами. Ширина міжрядь 50-60 см, відстань між рядками в стрічці 20 см. У рядку насіння розміщують на відстані 8-12 см. Норма висіву залежить від маси насіння і способу сівби. У середньому вона становить від 20 до 60 г/м.кв.. Глибина загортання насіння 4-8 см залежно від маси насіння.

Після з’явлення сходів міжряддя розпушують на 4-6 см. Подальший догляд за рослинами полягає в 2-3 разовому розпушуванні міжрядь, виполюванні бур’янів у рядках, боротьбі з шкідниками і хворобами. Слід зазначити, що розпушувати ґрунт у міжряддях квасолі глибоко не можна, оскільки коренева система її розміщується у верхньому його шарі. В разі її пошкодження продуктивність рослин знижується. Рослини висотою 15-20 см підгортають. Це запобігає їх виляганню у період вегетації. У південних районах України квасолю поливають 2-4, у Лісостепу – 1-2 рази залежно від погодних умов року. Поливна норма води в першій половині вегетації становить 20-30, а в другій – 30-40 л/м.кв.

Виткі сорти квасолі вирощують на грядках з шириною міжрядь 70-80 см, а в рядку насіння висівають на відстані 40-50 см (по 3-4 насінини) і ведуть колову культуру. При з’явленні сходів ґрунт навколо гнізд розпушують, що сприяє посиленню газообміну в ґрунті. Кілки заготовляють довжиною 250-300 см. Коли рослини досягнуть висоти 15-20 см, у ґрунт між двома гніздами забивають кілки на глибину 50-60 см. У разі меншого їх заглиблення в ґрунт у другій половині вегетації вітри можуть повалити квасолю. Виткі стебла квасолі спочатку спрямовують до кілків, а за потребою ще й злегка прив’язують до них. При цьому слід мати на увазі, що стебло квасолі в’ється проти годинникової стрілки.

Овочівники-любителі використовують квасолю для ущільнення інших культур. Насіння її висівають у насадженнях картоплі, капусти, посівах буряка столового, моркви, цибулі, огірка тощо. Коренева система квасолі, що розміщується у верхньому шарі ґрунту, збагачує його на азот. Квасолю також використовують для обсаджування грядок інших овочевих культур і городів. Як ущільнювач її висівають гніздовим способом на відстані гніздо від гнізда 100-200 см. При обсаджуванні грядок, городів гнізда квасолі розміщують одне від одного на відстані 40-70 см. Висівати її доцільно в рядках, щоб рослини її не утруднювали догляд за основною культурою. У кожне гніздо висівають по 3-4 насінини.

Збирають боби квасолі на лопатку в технічній стиглості через 12-18 днів після цвітіння. Боби мають характерне для сорту забарвлення, стають соковитими, крихкими, а насіння в них досягає розміру пшеничного зерна. Збирають їх систематично, через кожні 2-6 днів (залежно від погодних умов року), краще в ранкові години, коли боби мають підвищену соковитість і більшу крихкість. Запізнення із збиранням призводить до втрати соковитості, утворення грубих волокон і зниження якості продукції, особливо напівцукрових сортів. Зібрані боби зберігають у холодильниках за температури 0-1°С не довше однієї доби.

Для використання свіжим зерно квасолі збирають у восковій стиглості. Воно має бути добре виповненим, а шкірка його легко розрізуватись нігтем. Відразу після збирання зерно з бобів вилущують і використовують за призначенням.

На зерно квасолю збирають у біологічній стиглості, коли луски бобів стають м’якими і тонкими. Запізнюватись із збиранням врожаю не можна, оскільки пересохлі боби розтріскуються і насіння з них висипається. Збирати квасолю краще в ранкові години (боби зволожені і не розтріскуються). Рослини виривають з ґрунту, в’яжуть у невеликі снопи і розставляють під навісом для дозрівання.

Якщо в цей період тепла і суха погода, снопи для дозрівання можна розставляти і на городі, підстеливши під них поліетиленову плівку або інший матеріал (під час дозрівання боби розтріскуються і насіння висипається). Після дозрівання (5-20 днів залежно від погоди) квасолю обмолочують і очищають.

На зберігання зерно квасолі закладають у сухі приміщення. Температура зберігання 5-10°С, відносна вологість 50 – 60%. Підвищення температури до 15-20°С сприяє розвитку личинок квасолевого зерноїда, що могли бути закладеними на початку дозрівання бобів.

Інші публікації в рубриці Рослинництво:

Написати коментар