ПОРАДА

Полтавська обласна сільськогосподарська дорадча служба

  • Курси валют НБУ

    Завантажую...
    Курсы НБУ на сегодня
  • Новини економіки

  • Друзі сайту

Материнка звичайна. Застосування. Технологія вирощування

Автор: Василь Дутка Видано: 17 листопада 2011

Материнка звичайна – Origanum vulgare L. Ботанічна характеристика.

Багаторічна трав’яниста рослина родини губоцвітих. Кореневище розгалужене, повзуче, утворює довгі тонкі бокові корені. Стебло прямостояче, чотирикутне біля основи, м’яковолосисте, заввишки 40-90 см, має пурпуровий відтінок. Листки 1-4 см завдовжки, черешкові, супротивні, видовженояйцевидні, цілокраї або нечіткозубчасті, коротковолосисті, зверху темно-, знизу світло-зелені з дрібними чорними крапками, що просвічуються.

Квітки дзвіночковидні, 5 зубчасті, лілово-рожеві, іноді білі, дрібні, неправильні, двостатеві, вкриті червонуватими приквітниками на коротких квітконіжках, зібрані на верхівках стебел в щитковидно-волосисті суцвіття. Цвіте з червня до вересня. Добрий медонос. Травою материнки пасічники натирають вулики проти молі і паразитичних комах. Плід складається з 4 бурувато-чорних видовженояйцевидних однонасінних горішків довжиною 0,50-0,75 мм, шириною 0,25-0,30 мм. Маса 1000 горішків – 0,08-0,14 г. Урожайність насіння 1,5-2 ц/га.

Поширення. Батьківщина материнки – Середземномор’я. Має дуже широкий ареал: росте на Кавказі, в Середній Азії, Західному Китаї, Монголії, Малій Азії, Ірані… В Україні росте повсюдно на сухих добре освітлених місцях, степових і суходільних луках, по пагорбах між чагарниками, лісових галявинах, біля річок і ставків.

Застосування. Для лікарських потреб використовують квітучу надземну частину рослини зрізану на висоті 15-20 см від поверхні ґрунту.

Зібрану траву сушать під укриттям на вільному повітрі при температурі 30-40°С. Висушена трава материнки повинна складатися з ароматної гіркувато-терпкої на смак суміші зеленого листя і блідо-пурпурових квіток з незначною кількістю тонких верхівок стебел. Вихід сухої сировини 26-30%. Строк придатності – 1 рік.

Сировиною материнки звичайної є трава, в листках і суцвіттях якої міститься ефірна олія, котра знаходиться переважно в залозистих лусочках або у волосках на поверхні листка чи квітки. За стандартом вміст її повинен бути не менше 0,10%.

У траві материнки міститься 0,2-1,4% ефірної олії, до складу якої входять феноли (тимол – основний носій запаху, карвакрол), вільні спирти (12-15%), бі-  і  трициклічні сасквітерпени (10-12%), герамілацетат (3-5%). Крім того трава містить дубильні речовини (17-19%), вітамін С (0,43-0,55%), макроелементи: К, Са, Мg, Fе; мікроелементи: Mn, Сu, Zn, Со, Мо, Сr, Аl, V, Se, Ni, Sr, Рb. Концентрує Fе, Мо, Se.

Насіння містить близько 28% швидковисихаючої жирної олії.

Материнку та її ефірну олію використовують у харчовій, лікеро-горілчаній, рибній, парфумерній, миловарній, лакофарбовій промисловості та медицині.

Як прянощі  материнку використовують при виготовленні вермуту, пива, квасу, різноманітних настойок і безалкогольних напоїв, чаю, при консервуванні огірків, помідорів, грибів та для ароматизації фаршів, соусів, гарячих та м’ясних страв.

Материнку широко використовують у медицині. Галенові препарати з рослини заспокійливо діють на центральну нервову систему, підсилюють секрецію травних і бронхіальних залоз, перистальтику і тонус кишечника, виявляють сечогінну, протиспазматичну і антимікробну дію.

Її рекомендують вживати при запаленні дихальних шляхів, бронхіальній астмі, туберкульозі легень, бронхіті, простуді, атонії шлунка і кишечника, гіпо-  і анацидному гастритах, ентероколітах, холециститах і дискінезії жовчновивідних шляхів, підвищеній нервовій і статевій збудливості, пригніченому настрої та при безсонні, геморої, ревматизмі, як кровоспинний і протиглистний засіб, для підсилення лактації. Зовнішньо материнку застосовують для миття голови при мігрені, безсонні, випаданні волосся і лупі, для компресів на нариви, набряки, фурункули, шкіряні хвороби, для полоскання горла і ротової порожнини при ангінах та стоматитах.

Біологічні особливості. Насіння починає проростати при температурі 2-3°С. Культура не вимоглива до ґрунтів і добре росте на лучних, чорноземних, змитих і кам’янистих ґрунтах з рН від 5 до 7. Рослина посухостійка, але пред’являє підвищені вимоги до наявності вологи в ґрунті в період від проростання насіння до з’явлення 2-3 справжніх листків. Материнка світлолюбна рослина.

Технологія вирощування. Материнку доцільно вирощувати на добре освітлених південних та південно-східних схилах поза сівозміною в зв’язку з тривалим (6-7 років) періодом використання.

Основний обробіток ґрунту полягає в лущенні стерні та наступній оранці на глибину 27-30 см. На дуже забур’янених ділянках під материнку застосовують пошаровий обробіток – багаторазові безполицеві й полицеві розпушування на різну глибину. Щоб знищити багаторічні кореневищні бур’яни поле дискують уздовж і впоперек на глибину 10-12 см для подрібнення кореневищ. Після проростання кореневищ бур’яни загортають глибоко у ґрунт плугом з передплужником. При наявності коренепаросткових бур’янів поле перший раз дискують на глибину 6-8 см, друге лущать полицевими лущильниками на глибину 10-12 см.

Враховуючи довголіття культури під основний обробіток ґрунту вносять 40-50 т/га гною або повне мінеральне добриво N100Р200К200. Весною, як тільки зійде сніг, поле боронують в один-два сліди, щоб закрити вологу, а згодом, через декілька днів, культивують на глибину 5-6 см, вирівнюють і  проводять передпосівне коткування.

Розмножують материнку насінням або розсадою. Для отримання розсади на 1 га плантації необхідно висіяти 100-120 г насіння.

Кращими строками посіву насінням є ранньовесняний і підзимній. Сіють овочевими сівалками, широкорядним способом з міжряддями 60-70 см, поверхнево. Норма висіву 2,5-3,0 кг/га, оптимальна густота 4-5 рослин на метрі погонному. Сходи з’являються через 12-20 днів.

У після посівний період проводять роботи, пов’язані з розпушуванням верхнього шару ґрунту, захистом посівів від бур’янів, шкідників та хвороб, підживленням добривами (при висоті рослин 8-10 см N20-30Р20-30).

На плантаціях другого і послідуючих років життя навесні проводять боронування впоперек рядків та підживлення азотними добривами в дозі N45-60. Розпушування ґрунту  в міжряддях проводять у міру необхідності і припиняють при змиканні рядків.

Збирання врожаю проводять в червні-липні в період масового цвітіння. Довжина квітуючих стебел – 20-30 см. У сприятливі роки можливий другий укіс у серпні-вересні. Сумарний збір сухої сировини за вегетацію становить 40-50 ц/га.

Інші публікації в рубриці Рослинництво:

Написати коментар