ПОРАДА

Полтавська обласна сільськогосподарська дорадча служба

  • Курси валют НБУ

    Завантажую...
    Курсы НБУ на сегодня
  • Новини економіки

  • Друзі сайту

Архів: листопада, 2011

Кріп (Anethum graveolens) – однорічна рослина родини Зонтичних, належить до пряних овочевих культур. Культивується у всіх країнах світу.

Культура холодостійка, світлолюбна і вимоглива до вологи ґрунту, особливо на початку розвитку. Листя кропу містять вітаміни С, групу вітамінів В, РР, Р, каротин, солі заліза, калію, кальцію, фосфору.

Інгредієнти і біологічно активні речовини кропу характеризуються в основному ефірними оліями в різних комбінаціях. Оздоровлюючий ефект дає насамперед високий зміст вітамінів і мінеральних речовин. У число ефірних олій входить також кминна олія сприятлива діюче на кишечник.

Кріп вирощують як самостійну культуру і як ущільнювач у відкритому і захищеному ґрунті, висівають на протязі усього літа.

У їжу використовують в основному свіже листя для салатів і соусів. При сушінні вони в значною мірою втрачають свій аромат. Для збереження кріп краще заморозити.

Для маринування, засолювання огірків і інших овочів насамперед використовують напівдозрілі парасольки разом з верхніми частинами стебел, що зберігають свій аромат і після висихання. Читати далі »

Щавель. Технологія вирощування

Автор: Василь Дутка Видано: 25 листопада 2011Прокоментуй!

Щавель – багаторічна рослина, повсюдно поширена у виробничих посівах і як дикоросла. Корінь стрижневий, гіллястий. Прикореневі листя черешкові, яйцевидно-довгасті, біля основи списовидно-загострені. Стеблові листки більш дрібні, сидячі. Стебло прямостояче, висотою до 1 м. Квітки дрібні, червонувато-жовті, зібрані в волотисті суцвіття.

У їжу вживають молоді листки, в яких переважають лимонна і яблучна кислоти, містяться вітаміни С, В1, В2, РР, багато білка, заліза. Відвар щавлю покращує обмін речовин, це ефективний кровоспинний, в’яжучий, жовчогінний засіб. Слід пам’ятати, що з настанням спеки в старих щільних (глянцевих) листках накопичується щавлева кислота, яка особливо шкідлива літнім людям. Щавель шпинатовий, або дієтичний, відрізняється високим вмістом вітаміну С, у нього великі еліпсовидні лиски.

Сорти щавлю: Бельвільській, Широколистий, Одеський 17. Це одна з найбільш скоростиглих і холодостійких культур. Високий і якісний урожай можна виростити лише на добре удобреному і забезпеченому вологою ґрунті. Ранню продукцію одержують під плівковим укриттям і в парнику, з дво-трирічних рослин отримують зелень у теплиці. Читати далі »

Овочі, що висівають осінню

Автор: Василь Дутка Видано: 24 листопада 2011Прокоментуй!

Овочі та зелень зазвичай сіють (саджають) навесні. Але деякі культури, і не тільки звичний салат, сіють під зиму. Це дозволить отримати врожай на два-три тижні раніше, а рослини, що зійшли будуть більш загартованими і менш схильними до хвороб.

Насіння сіють з тим розрахунком, щоб вони не проросли восени. Більшість з них не проростає при температурі нижче +5 °С. Тому кращий час для посіву – період, коли температура повітря стійко тримається в межах від 1-3 ° С (за 5-8 днів до замерзання ґрунту).

Дрібну (менше 1 см) сіянку цибулі зберегти для весняної посадки в домашніх умовах досить важко – висихає. Краще висаджувати її під зиму. Вона не утворює стрілок і вкрай рідко вимерзає.

Озимий часник садять у другій половині вересня – початку жовтня. Час треба розрахувати так, щоб до настання стійких зимових холодів залишалося приблизно півтора місяця. Тоді часник встигне добре вкоренитися, але не проросте до першого снігу. Читати далі »

Пустирник. Застосування. Технологія вирощування

Автор: Василь Дутка Видано: 24 листопада 2011Прокоментуй!

Пустирник (собача кропива п’ятилопатева) – Leonurus cardiaca L.

Ботанічна характеристика. Багаторічна трав’яниста рослина родини губоцвітих з дерев’янистим коротким кореневищем, від якого відходить мичка численних додаткових коренів. Стебло прямостояче, гіллясте, чотиригранне, порожнисте, голе або на ребрах вкрите спрямованими донизу волосками, 150-200 см заввишки. Листки супротивні, черешкові, зверху темно-зелені, знизу світло-зелені. Нижні яйцевидні або округлі, п’ятилопатеві за формою, до 12 см довжиною, середні – видовженоеліптичні або ланцетні трилопатеві, з широкими довгастими зубчастими частками, верхівкові – прості з двома боковими зубцями.

Квітки дрібні, двогубі з рожевим, рожево-фіолетовим або білим забарвленням віночків, зібрані в густі багатоквіткові кільця на верхівках пагонів. Цвіте у червні-вересні. Плід складається із 4 горішків тригранної форми довжиною 2-3 мм. Маса 1000 насінин – 0,8-1,0 г.

Поширення. Батьківщина – Західна Європа. Поширена по всій Європі, Середній Азії, на Кавказі, в Західному Сибіру та Україні. Росте на засмічених місцях, лісових галявинах, вирубках, поблизу житла.

Застосування. З лікувальною метою використовують траву собачої кропиви (Herba Leonuri cardiacae), зібрану на початку цвітіння рослин. Читати далі »

Вирощування базиліка

Автор: Василь Дутка Видано: 23 листопада 2011Прокоментуй!

Базилік – однорічна пряна рослина родини ясноткових. Рослина вимоглива до тепла і ґрунтової родючості, не переносить заморозків, а також надмірного зволоження і затемнення. Базилік відрізняється підвищеною стійкістю до хвороб і шкідників.

Підготовка ґрунту для вирощування базиліка

Базилік розміщують на добре удобрених органічними добривами легких супіщаних ґрунтах, які добре прогріваються сонцем і захищених від холодних північних вітрів. Кращі попередники базиліка – культури, під які вносили великі дози органічних добрив: бобові, огірок, томат, картопля. Підготовку ґрунту починають восени. Ділянки під базилік перекопують на глибину 22-25 см, вносять на 1м ² по 2-5 кг компосту або перегною, 20-25 г суперфосфату, 10-15 г калійної солі. На суглинних і глинистих ґрунтах під зиму формують гряди, які навесні рихлять мотикою на глибину 10-12 см.

Вирощування базиліка з розсади

Популярним способом вирощування базиліка є вирощування через розсаду. Сівбу на розсаду слід проводити в кінці березня – початку квітня на глибину 0,5-1 см. Оптимальна температура для проростання насіння 20-30 ° C. Сходи з’являються через 1,5-2 тижні. Пікіровку проводять в горщики розміром 5х5 см. Освітлення в теплиці має бути хорошим, інакше рослини витягнуться. Якщо розвиток йде слабо, у фазі першого справжнього листка проводять підживлення мінеральними добривами: 2 г азотних, 5 г фосфорних, 3 г калійних на 1 л води. За 7 днів перед посадкою розсади в ґрунт розсаду загартовують: в теплицях на цілий день відкривають кватирки, обмежують полив. Висаджують розсаду, коли мине небезпека заморозків. Читати далі »

Вирощування та розмноження золотого вуса

Автор: Василь Дутка Видано: 22 листопада 2011Прокоментуй!

Золотий вус (каллізія запашна) відноситься до родини коммелінових, що нараховує близько 500 видів рослин, з яких найвідоміші – традесканція.

Родина каллізії – Південна Америка.

У кімнатному квітникарстві каллізію культивують вже більше 100 років. Це досить велика рослина, що досягає близько 1 м у висоту, з двома типами пагонів: прямостоячі і горизонтальні. Перші зовні нагадують молоду кукурудзу, мають нормально розвинене листя завдовжки 20-30 і завширшки 5-6 см. При гарному догляді золотий вус іноді цвіте. Дрібні квітки (менше 1 сантиметра в діаметрі) зібрані в волотисте суцвіття.

Вирощування золотого вуса

Виростити золотий вус досить просто. Йому потрібне світле місце розташування, регулярний помірний полив, широкий горщик з гарним дренажем, родючий ґрунт з додаванням перепрілого гною і золи. Читати далі »

Вирощування фацелії як медоноса

Автор: Василь Дутка Видано: 21 листопада 2011Прокоментуй!

Фацелія (назва означає “пучок” – за будовою суцвіть) налічує близько 80 видів походять з Північної і Південної Америки. Фацелію вирощують як неперевершений медонос і кормову траву в усіх ґрунтово-кліматичних зонах України.

Зустрічається вона і в дикому вигляді.

Щоб забезпечити медозбір, а це до 500 кг / га, культуру потрібно висівати в кілька строків протягом квітня-червня, а можна і під зиму. Норма сівби фацелії на квадратний метр – 0,6-0,8 г (при міжряддях 45 см, якщо на насіння) і 1,0-1,2 г (при міжряддях 15-20 см), тобто 10-12 кг / га в монокультурі або половинна норма в суміші з іншими травами.

Насіння фацелії закладають на глибину 1,5-3 см. Рослина холодостійка, витримує заморозки до мінус 5-6 градусів. Посухостійка, не переносить надмірного зволоження.

Зазвичай насіння фацелії сходить через вісім днів після посіву, а в суху погоду – через два тижні. Рослини швидко ростуть, добре гілкуються. Уже через 30-50 днів після посіву рослини починають цвісти. Протягом 10-15 днів квітки розкриваються поступово, а потім близько місяця триває масове цвітіння. Квітки у фацелії синього кольору, дзвоново-воронковидної форми, зібрані в суцвіття-завитки.

Мед, зібраний з полів фацелії, світло-зеленого або білого кольору (в деяких джерелах вказується блакитний колір) з ніжним запахом і тонким смаком. Читати далі »

Гарбуз відноситься до дієтичних продуктів завдяки вмісту в ньому цукрів, вітаміну С, каротину, клітковини, пектинових речовин, зольних елементів, органічних солей, заліза, фосфору.

Гарбуз використовується у вареному, смаженому, печеному, тушкованому вигляді, а також для приготування повидла, варення, маринадів. Багато сортів добре зберігаються в зимові і весняні місяці особливо якщо в період зростання використана правильна технологія вирощування.

Лікувальні властивості гарбуза

Страви з м’якоті незамінні при хронічних захворюваннях органів травлення – гастритах, ентеритах, колітах, гепатитах, хронічних запорах.

Гарбуз і гарбузовий сік з медом допомагають розслабитися і швидше заснути. А ще гарбуз необхідний в раціоні людей з цукровим діабетом, подагрою, сечокам’яною хворобою, набряками серцевого та ниркового походження, атеросклерозом і гіпертонією, ожирінням, фурункулами і абсцесами. Читати далі »

Материнка звичайна – Origanum vulgare L. Ботанічна характеристика.

Багаторічна трав’яниста рослина родини губоцвітих. Кореневище розгалужене, повзуче, утворює довгі тонкі бокові корені. Стебло прямостояче, чотирикутне біля основи, м’яковолосисте, заввишки 40-90 см, має пурпуровий відтінок. Листки 1-4 см завдовжки, черешкові, супротивні, видовженояйцевидні, цілокраї або нечіткозубчасті, коротковолосисті, зверху темно-, знизу світло-зелені з дрібними чорними крапками, що просвічуються.

Квітки дзвіночковидні, 5 зубчасті, лілово-рожеві, іноді білі, дрібні, неправильні, двостатеві, вкриті червонуватими приквітниками на коротких квітконіжках, зібрані на верхівках стебел в щитковидно-волосисті суцвіття. Цвіте з червня до вересня. Добрий медонос. Травою материнки пасічники натирають вулики проти молі і паразитичних комах. Плід складається з 4 бурувато-чорних видовженояйцевидних однонасінних горішків довжиною 0,50-0,75 мм, шириною 0,25-0,30 мм. Маса 1000 горішків – 0,08-0,14 г. Урожайність насіння 1,5-2 ц/га.

Поширення. Батьківщина материнки – Середземномор’я. Має дуже широкий ареал: росте на Кавказі, в Середній Азії, Західному Китаї, Монголії, Малій Азії, Ірані… В Україні росте повсюдно на сухих добре освітлених місцях, степових і суходільних луках, по пагорбах між чагарниками, лісових галявинах, біля річок і ставків.

Застосування. Для лікарських потреб використовують квітучу надземну частину рослини зрізану на висоті 15-20 см від поверхні ґрунту. Читати далі »

Буркун білий як медоносна і кормова культура

Автор: Василь Дутка Видано: 16 листопада 2011Прокоментуй!

На території України поширені вісім видів роду буркун. Всі вони – медоносні рослини. Але на полях культивуються переважно два види – буркун білий (однорічний або дворічний) і лікарський.

Буркун білий цінується як кормова культура, яка продукує високі врожаї зеленої маси, використовується для згодовування тваринам або для виготовлення трав’яного борошна, силосу, кормових добавок сіна.

В одному кілограмі зеленої маси міститься 0,18 кормової одиниці, тоді як в люцерні – 0,14, конюшині – 0,16. Але тварини погано поїдають буркун через наявність в ньому гіркої речовини – кумарину. Його вміст у рослинах залежить від місця, де він росте, погодних умов і віку. Значно менше кумарину в посушливі роки, а також у фазі цвітіння. Крім того, якщо буркун годувати тваринам систематично, то вони звикають до гіркоти і тоді поїдають його не гірше, ніж люцерну. Рослина прекрасно відростає після скошування і може цвісти аж до заморозків.

Буркун білий невибагливий до ґрунтів

Це посухостійка рослина добре росте на засолених ґрунтах, покращуючи їх склад. За період вегетації (півтора року з підсіву) на кожному гектарі накопичується 20-25 тонн органічних речовин у вигляді кореневих залишків (корінь біля кореневої шийки 10-12 мм завтовшки проникає в ґрунт на глибину 150-200 см), які містять велику кількість бульбових бактерій, багатих азотом. Буркун є чудовим попередником для багатьох сільськогосподарських культур (кукурудзи, цукрового буряку, озимої пшениці). Читати далі »