ПОРАДА

Полтавська обласна сільськогосподарська дорадча служба

  • Курси валют НБУ

    Завантажую...
    Курсы НБУ на сегодня
  • Новини економіки

  • Друзі сайту

Ідентифікація та виявлення фальсифікації меду

Автор: Адмін Видано: 10 січня 2011

Акацієвий (білоакацієвий) мед належить до одних з найкращих сортів. У рідкому вигляді прозорий, при кристалізації (зацукровуванні) стає білим, дрібнозернистим, нагадуючи сніг. Акацієвий мед містить 35,98% глюкози і 40,35% фруктози. Бджоли роблять мед також із квітів жовтої акації. Цей мед дуже ясний, але при кристалізації стає салистим, білого кольору, середньої зернистості. Жовтоакацієвий мед належить до найкращих сортів меду.

Бавовниковий мед ясний і тільки після кристалізації стає білим, має своєрідний аромат і ніжний смак. В рідкому стані майже прозорий, швидко кристалізується і тоді стає білим і зернистим. Бавовниковий мед містить 36,19% глюкози і 39,42% фруктози. Мед, зібраний бджолами з листків (позаквіткових нектарників) бавовника, за смаковими властивостями нічим не відрізняється від меду, зібраного з великих квіток бавовника.

Барбарисовий мед золотисто-жовтого кольору, приємного аромату і ніжного солодкого смаку. Бджоли енергійно переробляють нектар з квітів ягідного куща барбарису звичайного на мед. Про лікувальні властивості барбарису знали вже стародавні вавілоняни та індуси. На глиняних дощечках “Ассур-баніпалової бібліотеки” 2600 років тому вже зазначалося, що ягоди барбарису здатні “очищати кров”.

Будяковий мед належить до високоякісних медів. Він буває або безбарвний, або зеленуватий, або золотистий (ясно-янтарний), має приємний аромат і смак. При кристалізації будяковий мед стає дрібнозернистим. Бджоли дуже енергійно збирають його з красивих малинових квітів бур’яну з колючими стеблами і листям сіруватого кольору – будяка (чортополоху) пониклого.

Буркуновий мед належить до чудових високоцінних медів і відзначається високими смаковими якостями. Цей мед ясно-янтарного або білого кольору з дуже тонким приємним ароматом, що нагадує запах ванілі. Буркуновий мед бджоли збирають з яскраво-жовтих квітів буркуну лікарського або жовтого. Буркуновий мед містить 36,78% глюкози і 39,59% фруктози.

Вербний мед золотисто-жовтого кольору, при кристалізації стає дрібнозернистим, набуває кремового відтінку, має добрі смакові якості. Бджоли енергійно збирають його з квітів різних деревних порід верби і кущових порід лози, яких нараховується близько 170 видів.

Вересовий мед – бджоли роблять його з нектару дрібних рожевих квіток вічнозеленого гіллястого куща вересу звичайного. Вересовий мед темного, темно-жовтого і червоно-бурого кольору, із сильним ароматом, приємним або терпким гіркуватим смаком. Цей мед дуже тягучий, повільно кристалізується.

Волошковий мед зеленувато-жовтого кольору, має приємний аромат, що нагадує запах мигдалю, і своєрідний, трохи гіркуватий присмак. Волошка синя, або польова, є чудовою медоносною рослиною.

Гарбузовий мед золотисто-жовтого кольору, з приємними смаковими якостями. Досить швидко кристалізується. Бджоли роблять його з нектару квітів гарбузів.

Гірчичний мед золотисто-жовтого кольору, після кристалізації набуває жовтувато-кремового відтінку. Гірчичний мед бджоли збирають з великих жовтих квітів білої гірчиці.

Гісоповий мед за своїми органолептичними властивостями належить до першосортних зразків. Бджоли роблять його з нектару темно-блакитних квітів і лікарської та медоносної напівкущової рослини гісопу, який трапляється в дикому стані в Україні, Середній Азії, в Криму, на Кавказі, Алтаї і т. д. Розводять гісоп для добування ефірного масла і як цінний медонос на пасіках.

Горобиновий мед червонуватого кольору, з сильним ароматом і хорошими смаковими якостями. Бджоли роблять цей мед з нектару квітучої горобини, яка часто трапляється в країнах СНД.

Горошковий мед – бджоли збирають його з квітів горошку тонколистого, що росте в Сибіру, в степових місцевостях. Цей мед прозорий, має тонкий аромат і смак.

Гречаний мед від темно-жовтого з червонуватим відтінком до темно-коричневого кольору. На відміну від інших сортів меду має своєрідний аромат і специфічний смак. При кристалізації перетворюється в кашкоподібну масу. Відзначають, що при вживанні в їжу гречаного меду він “лоскоче горло”. Гречаний мед містить 36,75% глюкози і 40,29% фруктози, а також значно більше білків і заліза, ніж ясні сорти меду. У зв’язку з цим гречаний мед рекомендується приймати при лікуванні від недокрів’я. Гречаний мед зовнішнім виглядом (кольором) дуже подібний до падевого. Цей мед бджоли роблять з нектару квітучої гречки, якою в самій тільки Україні щороку засівають сотні тисяч гектарів землі.

Дудниковий мед бджоли збирають з квітів дудника лікарського, дуже поширеного в країнах СНД. Дудниковий мед має приємний аромат і смак.

Евкаліптовий мед має неприємні смакові властивості, але високо ціниться, бо застосовується в народній медицині для лікування туберкульозу легень. Бджоли виробляють цей мед з нектару великих поодиноких квітів з численними тичинками вічнозеленого дерева-евкаліпту круглого, який культивується переважно в субтропіках. Враховуючи, що евкаліптове масло та інші фармакологічні речовини містяться не в квітах евкаліптових дерев, а тільки в листі, можна вважати встановленим, що думка про важливе медичне значення евкаліптового бджолиного меду не обґрунтована.

Еспарцетовий мед золотисто-жовтого кольору, дуже ароматичний і має приємні смакові якості. Бджоли роблять його з нектару рожевих або червоних квіток багаторічної кормової рослини еспарцету посівного або виколистого, що росте в дикому вигляді.

Знітовий мед прозорий, прозоро-водянистий, із зеленуватим відтінком. При кристалізації стає білим у вигляді снігових крупинок, а іноді у вигляді сметанкоподібної або салоподібної маси. При нагріванні стає жовтим. Знітовий мед має ніжний аромат і приємний смак. Бджоли роблять його з нектару красивих лилово-червоних квітів зніту, або іван-чаю, що трапляється в країнах СНД досить часто в дикому вигляді.

Кам’яний мед – рідкісний і своєрідний сорт меду. Збирають його дикі бджоли, відкладаючи в розколинах кам’яних скель. Кам’яний мед палевого кольору, приємного аромату і смаку. Стільники з медом містять мало воску і являють собою одну кристалізовану речовину, яку для вживання доводиться відколювати шматочками, як леденець. На відміну від звичайного бджолиного меду кам’яний мед майже не липкий і в зв’язку з цим не потребує спеціальної тари, він добре зберігається, не змінюючи своїх якостей протягом кількох років.
За регіональною ознакою, тобто за місцем походження, називається також абхазьким медом.
Слід згадати ще штучний кам’яний мед, який виготовляли раніше в Башкирії з закристалізованого липового меду. В особливих печах із цього меду випаровували вологу, і він ставав настільки твердим, що цілком відповідав своїй назві. Немає потреби доводити, що з погляду гігієни харчування такий мед втрачав свої найцінніші речовини (ферменти, вітаміни тощо).

Каштановий мед темного кольору, має слабкий аромат і неприємні смакові якості. Бджоли роблять цей мед з нектару квіток красивого каштанового дерева, що росте в країнах СНД переважно в Криму і Закавказзі.
Бджоли роблять також мед з нектару дзвоникуватих біло-рожевих квітів декоративного дерева каштану кінського. Цей каштановий мед на відміну від першого прозорий (безбарвний), рідкий, але легко і швидко кристалізується, іноді гірчить. Каштановий мед належить до розряду низькосортних медів.

Кенафовий мед – бджоли збирають його з кенафу. Свіжовідкачаний кенафовий мед жовтуватого, каламутного кольору з дуже неприємними смаковими якостями.

Кленовий мед належить до ясних сортів меду з чудовими смаковими якостями. Бджоли енергійно збирають його з красивих жовтувато-зелених квітів декоративного куща або дерева клена звичайного, що трапляється майже по всіх лісах країн СНД.

Конюшинний мед вважається одним з найкращих ясних сортів меду. Цей мед безбарвний, прозорий, з дуже добрими смаковими якостями. При кристалізації мед перетворюється в тверду білу масу. В конюшинному меду міститься 34,96% глюкози і 40,24% фруктози.

Коріандровий мед має різкий аромат і специфічний присмак. Бджоли охоче збирають його з білих або блідо-рожевих квітів цінної ефіроолійної рослини коріандру, що росте в дикому вигляді в Середній Азії і Закавказзі.

Кульбабовий мед золотисто-жовтого кольору, дуже густий, в’язкий, швидко кристалізується, з сильним запахом і різким смаком. Цей мед бджоли добувають з нектару відомого і дуже поширеного бур’яну – кульбаби. Кульбабовий мед містить 35,64% глюкози і 41,50% фруктози.

Лавандовий мед належить до високоцінних медів. Цей золотистого кольору мед, що має ніжний аромат, бджоли роблять з нектару ясно-синіх або голубувато-фіолетових квіток багаторічної ефіроолійної рослини лаванди. Культивується лаванда на Південному березі Криму, на Кубані і на Кавказі.

Ластовневий мед – бджоли роблять його з запашного нектару дуже цінної медоносної рослини ластовня (ваточника). Підраховано, що з нектару, зібраного з гектара квітучого ваточника, бджоли переробляють у середньому 600 кг меду. Ластовневий мед – ясний, з жовтим відтінком, має ніжний аромат і відмінний смак. В жарку суху погоду мед у стільниках настільки згущається, що дуже важко відкачується навіть при його нагріванні.

Липовий мед належить до одного з високосортних, найкращих сортів меду. Завдяки своїм винятково приємним смаковим властивостям високо ціниться. Свіжовідкачаний на медогонці липовий мед
дуже запашний, звичайно прозорий, слабко-жовтого або зеленуватого кольору. Липовий мед містить 36,05% глюкози і 39,27% фруктози.

Башкирський липовий мед, так званий липець – безбарвний, при кристалізації стає білою, з золотистим відтінком крупнозернистою масою. Амурський (далекосхідний) липовий мед каламутнувато-жовтого кольору. Всі зразки липового меду мають прегарний специфічний аромат і чудовий смак, незважаючи на те, що він трохи гірчить, але ця гіркота швидко зникає.
У народній медицині липовий мед широко застосовують при простудних захворюваннях, переважно як потогінний засіб.
Липовий мед бджоли роблять з нектару зеленувато-жовтих квітів липи, яку за її високі медоносні якості народ прозвав царицею медоносних рослин.

Лопуховий мед має різкий пряний запах, темно-оливковий колір і дуже тягучий. Цей мед бджоли збирають з дрібних темно-рожевих квітів лопуха повстистого і лопуха малого – реп’яхів.

Луговий мед золотисто-жовтого, іноді жовто-коричневого кольору, приємного аромату і доброго смаку. Луговий, або так званий збірний, мед бджоли роблять з нектару різних лугових квітів.

Люцерновий мед – бджоли збирають його з лилових або фіолетових квітів люцерни посівної. Свіжовідкачаний люцерновий мед має різні відтінки: від безбарвного до янтарного, швидко кристалізується, набуваючи білого кольору і нагадуючи своєю консистенцією густі вершки. Цей мед має приємний аромат і специфічний присмак; він містить 36,85% глюкози і 40,24% фруктози.

Малиновий мед ясного, білого кольору, з дуже приємним ароматом і чудовим смаком. Стільниковий мед з малини має ніжні смакові якості і ніби тане в роті. Цей мед бджоли роблять з нектару квітів лісової і садової малини, яка росте скрізь у лісах і плодових садах. Малина у нас широко розводиться і займає значне місце серед плодово-ягідних насаджень. Коли цвіте малина, то бджоли пролітають мимо інших квітів медоносних рослин, не звертаючи на них уваги. Завдяки тому, що квітка малини перевернута вниз, бджола, висмоктуючи нектар, перебуває ніби під природним навісом або зонтиком і може працювати навіть під час дощу. Малиновий мед містить 33,57% глюкози і 41,34% фруктози.

Маточниковий мед – бджоли збирають його з синьо-фіолетових квітів однорічної ефіроолійної рослини маточника, що росте в дикому вигляді на Кавказі, Алтаї, в Україні, Криму. Маточниковий мед ясний, прозорий, має хороший аромат і смак. Маточник є дуже цінною медоносною рослиною, бо містить значну кількість високоцукристого нектару з лимонним запахом.

Мед з квітів собачої кропиви ясно-золотистого кольору, що нагадує колір соломи, з легким ароматом і специфічним добрим смаком. Бджоли збирають його з блідо-фіолетових квітів собачої кропиви, або серцевої трави, яка росте скрізь по пустирях, на звалищах, біля куп сміття тощо. На кожній рослині нараховується понад 2500 квітів, зібраних у густі грона; ці квіти виділяють багато високоцукристого нектару. Собача кропива є цінною медоносною рослиною, яку охоче відвідують бджоли у всяку погоду.

Мелісовий мед має чудові смакові якості. Бджоли роблять його з нектару ясно-фіолетових або рожевих квітів з сильним запахом меліси, або лимонної м’яти, яка часто трапляється в дикому вигляді на Кавказі і в Криму, а також розводиться як лікарська і парфумерна рослина.

Морквяний мед темно-жовтого кольору з приємним ароматом. Бджоли роблять його з нектару запашних білих квітів у зонтикоподібних суцвіттях дворічної культурної рослини – моркви.

М’ятний мед – бджоли роблять його з нектару запашних квітів багаторічної ефіроолійної і пряної рослини м’яти холодної. М’ята холодна широко культивується в країнах СНД і дає багаті збори доброго меду. Мед із м’яти має янтарний колір і приємний аромат м’яти.

Огірочниковий мед – бджоли виробляють його з нектару великих красивих блакитних квітів огірочника, (синонім: огіркова трава), який розводиться у нас як цінний медонос і лікарська рослина. Огірочниковий мед прозорий, ясний і має приємний смак.

Ожиновий мед – бджоли роблять його з нектару красивих квітів дуже поширеної в СНД кущової рослини ожини. Ожиновий мед прозорий, як вода, і має приємні смакові якості.

Осотовий мед білого кольору, приємного аромату і смаку. Цей першосортний мед бджоли роблять з нектару, який вони збирають з численних фіолетово-червоних квітів бур’яну – осоту жовтявого.

Падевий мед – бджоли роблять його не з нектару квітів, а переважно з екскрементів комах: трав’янистих вошей або попелиць, червеців, листоблішок тощо. Ці ко’махи живляться соками рослин, а викидувані ними у вигляді рідких солодких крапель екскременти падають униз з листя дерев; тому вони й дістали назву паді.
Про падь було відомо вже в глибокій давнині. Так, наприклад, природодослідник Пліній припускав, що падь (медяна роса) падає з зірок; таке уявлення було загальноприйнятим протягом багатьох століть. Хімічні аналізи показали, що падь дуже відрізняється від квіткового нектару. Встановлено, що коли нектар квітів складається майже виключно з цукру, то в паді близько 70% азотистих речовин і декстрину. Падевий мед звичайно темного кольору, тягучий, часто неприємного смаку і має слабкий аромат. Дослідження вчених показали, що падевий мед порівняно з квітковими медами має незначні бактерицидні властивості.

Пастернаковий мед належить до ясних медів з добрими смаковими якостями. Бджоли роблять його з нектару великих жовтих квітів дворічної рослини пастернаку городнього, що росте в дикому стані в Поволжі і Башкирії, де пастернак, щодо зборів меду, є другим медоносом після липи.

Померанцевий мед – один з найкращих сортів меду. Має чудовий аромат, що нагадує запах цитрусових квітів і надзвичайно приємний смак. Бджоли роблять його з квітів цитрусових рослин – мандаринів, лимонів, апельсинів, які ростуть в Абхазії, Аджарії, Грузії.

Радіоактивний мед. Давно встановлено, що різні сорти меду відрізняються між собою не тільки кольором, специфічним ароматом і смаком, але й хіміко-біологічним складом та лікувальними властивостями. Встановлено також, що хімічний склад меду частково залежить від квітучих медоносних рослин, з яких бджоли збирають нектар, і навіть від ґрунту, на якому медоноси росли. Видатний французький хімік Ален Кейлла, який багато зробив для вивчення мінерального складу меду, в 1908 р. довів, що деякі сорти бджолиного меду містять радій. Скляні трубочки з медом, старанно загорнуті в непрозорий чорний папір, ставилися на світлочутливі фотографічні пластинки; приблизно через місяць на деяких пластинках були відмічені невеликі зображення, одержані внаслідок випромінення радію (радій від латинського слова радіус – промінь). Це відкриття становить винятковий інтерес, бо запаси радію в земній корі зовсім незначні: його в 25 000 раз менше від золота, в 12 млрд. раз менше від магнію і в 16 млрд. раз менше від кальцію. Медичне значення радіоактивного меду величезне, особливо в зв’язку з застосуванням радію при лікуванні злоякісних новоутворень (рак, саркома і т. д.) . В зв’язку з техногенною катастрофою на Чорнобилькій АЕС до такого меду треба відноситись дуже обережно.

Ріпаковий мед білуватого, іноді жовтуватого кольору, приємного аромату і нудно-солодкий. Мед дуже густий, швидко кристалізується, погано розчиняється у воді, але при тривалому зберіганні швидко закисає. Бджоли роблять ріпаковий мед з нектару жовтих квітів чудової олійної рослини ріпаку.

Резедовий мед належить до категорії високосортних медів. Винятковим ароматом і приємним смаком може конкурувати з липовим медом. Бджоли збирають резедовий мед з квітів резеди пахучої, яка дає чудовий прозорий, як алмаз, нектар і красивий червонувато-помаранчевий квітковий пилок.

Рододендроновий мед має неприємний смак і якщо його їсти, викликає явища отруєння (загальну слабість, головний біль, блювання, непритомність і т. д.). Є літературні свідчення про те, що явища отруєння викликаються медом з рододендрону через наявність у ньому алкалоїду андромедотоксину. Бджоли збирають цей мед з квітів куща рододендрону понтійського, який росте в дикому стані в Закавказзі.

Синяковий мед належить до першосортних медів, має ясно-янтарний колір, приємний аромат і дуже добрі смакові якості. Цей мед густої консистенції і повільно кристалізується. Бджоли збирають його з рожевих і яскраво-синіх квітів синяка звичайного, або рум’янки – рослини, дуже поширеної на півдні СНД. Квітучий синяк є дуже цінною медоносною рослиною.

Солодконіжниковий мед нагадує липовий і відрізняється від нього тільки темнішим кольором. Має сильний аромат і добрі смакові якості. Бджоли збирають його з квітів дерева солодконіжника, говенія, який росте в субтропіках і має харчове та декоративне значення.

Соняшниковий мед золотистого кольору, при кристалізації стає ясно-янтарним, іноді навіть з зеленуватим відтінком, має слабкий аромат і приємний, трохи терпкий смак. Бджоли роблять його з золотисто-жовтих язичкових квітів основної олійної рослини СНД – соняшника. Кошик – суцвіття соняшника – містить приблизно 1500 квіток, які бджоли перехресно запилюють, значно підвищуючи цим його врожайність.

Суріпицевий мед зеленувато-жовтого кольору, має слабкий аромат і приємні смакові якості. Для тривалого зберігання непридатний. Бджоли роблять його з нектару пахучих золотисто-жовтих квітів бур’яну суріпиці звичайної , яка трапляється часто поблизу озер, боліт, на вогких луках і т. д.

Тюльпановий мед червонуватого кольору, має приємний аромат і добрі смакові якості. Бджоли збирають цей мед з зеленувато-червонуватих квітів красивого декоративного тюльпанового дерева. Тюльпанове дерево є добрим медоносом, бо його квіти містять найбільшу кількість нектару порівняно з іншими субтропічними медоносними рослинами.

Тютюновий мед щодо кольору варіює від ясного до темного, має неприємний запах і гіркуватий присмак.
У зв’язку з низькими органолептичними властивостями майже не використовується в харчуванні людини. Застосовується на тютюнових фабриках при виготовленні високоякісних ароматичних сортів тютюну. Цілком придатний для годування бджіл під час осінньо-зимового відпочинку (зимівлі). Бджоли роблять тютюновий мед з нектару квітучого тютюну, культивованого переважно в Криму.

Фацелієвий мед ясно-зеленого або білого кольору, має ніжний аромат і приємний тонкий смак. Після кристалізації нагадує тістоподібну масу. Фацелієвий мед належить до високосортних сортів меду і дуже високо ціниться у споживача. Бджоли роблять його з нектару синюватих квітів фацелії, яка є однією з найцінніших і найважливіших медоносних рослин.

Чорницевий мед червонуватого кольору, має винятковий аромат і приємний смак. Бджоли виробляють цей мед з нектару квітів загальновідомого низького півкуща чорниці.

Чингільний мед ясний з жовтуватим відтінком, досить швидко кристалізується. Бджоли роблять його з нектару великих рожевих квітів колючого куща чингілю, який росте в Казахстані.

Шавлієвий мед ясно-янтарного або темно-золотистого кольору, має ніжний приємний аромат і добрий смак. Бджоли енергійно збирають його з синювато-фіолетових квітів багаторічного півкуща шавлії аптечної, яка широко розводиться в Україні, в Криму, на Кубані і т. д.

Шандровий мед належить до ясних медів, має винятково приємний аромат і високі смакові якості. Бджоли добувають цей мед з нектару сіро-білих квітів гіллястої багаторічної рослини шандри білої (і кінської м’яти), яка росте на південному заході Європейської частини СНД, на Кавказі, в Середній Азії. Бджоли охоче відвідують шандру, квіти якої приваблюють їх своїм концентрованим солодким і дуже пахучим нектаром.

Яблуневий мед ясно-жовтого кольору, винятково приємного аромату і ніжної солодкості. Містить 31,67% глюкози і 42% фруктози. Бджоли роблять його з нектару квітів яблуні, яка займає в країнах СНД майже 70% загальної площі садів.

Отруйний або п’янкий мед. Утворюється з нектару аконіту, андромеди, азалії, болотного вересу, лавра, рододендрона та інших рослин в горах Кавказу. Отруйний мед називають також “п’яним” медом, бо в людини, яка поїла його, з’являються запаморочення, нудота, підвищується температура тіла, судороги і вона нагадує п’яного.

Отруйний мед був відомий з давніх давен. Давньогрецький полководець і письменник Ксенофонт Афінський в історичному оповіданні про відступ 10000 греків з Малої Азії докладно спиняється на епізоді, коли воїни, поївши в Колхіді меду, захворіли: “бджолиних вуликів там було надзвичайно багато, і всі солдати, які їли стільниковий мед, непритомніли, захворювали на блювання і понос; жоден із них не міг триматися на ногах. Ті, що з’їли багато – як божевільні, а кілька осіб, здавалось, були при смерті. І всі вони лежали на землі ніби після поразки; і настав загальний сум. Другого дня виявилося, що ніхто не вмер, і захворілі опритомніли в ту саму годину, в яку знепритомніли напередодні, а на третій і четвертий день вони встали, але почували себе як після приймання ліків.

В Хабаровському краю бджоли збирають отруйний мед із квітів багна. Багно – невеликий кущ, що росте на болотистих і торфових місцях. Білі, зібрані в щиток квіти, маючи дурманний запах, приваблюють бджіл для збору нектару, з якого вони роблять отруйний мед.

Можна було б навести ще багато прикладів, які переконливо доводять, що разом з нектаром отруйних рослин бджоли переносять отруйні речовини в мед. Самі ж бджоли щороку живляться цим отруйним медом без усякої шкоди для себе.

Спосіб знешкодження “п’яного” меду – тригодинне підігріванням при температурі 80-90° При цьому мед слід весь час помішувати, не допускаючи його кипіння. Таке тривале підігрівання меду руйнує отруйні речовини, і він стає придатним до вживання. Проте знешкодження тривалим підігріванням призводить до втрати чудових органолептичних властивостей меду.

Внаслідок того,  що токсин “п’яного” меду має леткі властивості, при тривалому зберіганні цього меду навіть у звичайних умовах його токсичність значно знижується.

Хімічний склад меду залежить від клімату, погоди, пори року збору, від тривалості та умов зберігання.
До складу меду входить до 30 різних цукрів, основними з яких є глюкоза і фруктоза. Разом вони називаються інвертним цукром, який становить до 90% всіх цукрів меду. У меді міститься до
20 різних мікроелементів: Са, Ре. Р, К, Nа, ферменти, амінокислоти, вітаміни В1, В2, В6, С, біотин, вітамін РР, вільні і зв’язані органічні кислоти, декстрин, антибіотики.

Інші публікації в рубриці Поради:

Написати коментар